Історія гарнізону Легіоново. Часи миру та війни

Гарнізон Легіоново 1892-2012

Історія гарнізону розпочалася у 90-х роках XIX століття і була зв'язна з будівництвом Варшавського укріпленого району, до складу якого входили фортеці Варшава, Зегже і Модлин (Новогеоргівськ). Будівництво казарм тривало від 1892 до 1898 років. Дерев'яну частину казармового комплексу, яка знаходиться вздовж шосе Яблонна-Зегже, займали піхотні полки. Поряд із залізницею розташовувалися цегляні казарми залізничного батальйону, а при Стружанском шосе дислокувалася аеронавігаційна частина, що мала на у своєму розпорядженні повітряні кулі.

У серпні 1915 р. гарнізон був зайнятий німецькими військами, які організували в ньому навчальний центр для резервістів. У березні 1918 р. відкрито тут карантинний центр для німецьких солдатів, які поверталися з російського полону. У листопаді 1918 р. казарми були зайняті загоном ПОВ (Польська Війскова Організація).

На початку 1919 р. у гарнізоні розпочато формування частин Війська польского, до складу яких входили солдати Польских Легіонів, що воювали під час Першої світової війни. Саме на честь Легіонів казарми отримали свою назву - Легіоново. З часом названо так ціле місто. У міжвоенний період у гарнізоні Легіоново дислокувалися залізничні, інженерні і аеронавігаційні (батальон повітряних куль) частини. Від 13 вересня 1939 до 28 жовтня 1944 р. Легіоново знаходилося під німецькою окупацією. Мешканці міста займалися підпільною діяльністю. Під час Варшавського повстання у Легіонове від 1 по 4 серпня 1944 загони Армії Крайової вели бої проти німців. У післявоєнний період в гарнізоні Легіоново дислокувалася 1 Варшавська дивізія піхоти ім. Тадеуша Костюшко (пізніше 1 Варшавська механізована дивізія).

Російський Гарнізон 1892-1915

Історія російського гарнізону в Яблонне розпочалася від будівництва перших дерев'яних казарм у 1892 р. Впродовж декількох років новий гарнізон став одним з найбільших в околицях Варшави. У 1899 р. Цар Микола ІІ присвоїв гарнізону назву Табір Фельдмаршала Гурко. У 1904 р. частини з Яблонни були перекинуті на далекий схід, де взяли участь у війні з Японією. Під час революції у 1905-1907 рр. солдати гарнізону несли у Варшаві поліцейську і караульну службу. У 1910 р. у зв'язку з реформами у російській армії у Таборі Фельдмаршала Гурко сталися істотні зміни. Місце двох резервний полків піхоти зайняв 8 Естляндський піхотний полк. Після початку світової війни гарнізон Яблонна став важливим мобілізаційним центром.

Легіоново і околиці під час Першої світової війни

Територія нинішнього легіоновського повіту була зайнята німецькими військами на початку серпня 1915 р. Казарми в Яблонне і Зегже були перетворені на головні навчальні центри для підготовки солдатів, якіх направляли на східний фронт. Від 1918 р. існував тут карантинний центр для німецьких солдатів, що поверталися з російського полону. У 1917 році в казармах Південного Зегже дислокувалися солдати польських Легіонів. У недалекому Беняминове від 1917 до 1918 рр. існував табір для інтернованих офіцерів польських Легіонів. 11 листопада 1918 р. казарми були атаковані солдатами Польської військової організації. На відміну від інших міст, німці вчинили жорстокий опір, якій тривав до 14 листопада, коли підписали капітуляцію і покинули казарми.

Гарнізон Легіоново у 1918-1939 рр.

В 1919 р. казарми в Яблонне були перейменовані у Легіоново. Під час польсько-радянської війни 1920 р. легіоновский гарнізон був одним з найважливіших навчальних центрів Воиска Польського. Після закінчення військових дій у Легіоново дислокувалося декілька високоспеціалізованих частин, у тому числі 1 Дивізіон бронепоїздів, 2 Батальйон повітряних куль та 2 Батальйон залізничних мостів. У 30-тих роках у гарнізоні служило близько 3 тис. солдат та офіцерів. Інтенсивно розвивалося і саме місто, яке стало постійним місцем проживання для багатьох офіцерів та їх родин.

Німецька окупація 1939 -1944

У вересні 1939 р. війскові частини з Легіонова прийняли активну участь в обороні країни. 13 вересня місто було зайняте німцями. На території нинішньої поліцейської школи були розгорнуті польові госпіталі. Пізніше у цьому місці функціонував військовий госпіталь Болгарського Червоного Хреста. На території казарм німці організували військові склади, транспортну базу та ремонтний цех військових вантажівок. Від 1942 до 1943 р. на території гарнізону існував навчальний центр для Ост-легіонів, в якому формувався Туркестанскі Легіон.

З самого початку окупації німці почали жорстокий терор проти мирного населення. Бурхливо розвивалася конспірація. Під час Варшавського повстания у Легіонове від 1 до 4 серпня 1944 р. загони Армії Крайової, що входили до складу підваршавського округу Марианово-Бжозув, вели бої проти німців.

Битви за Легіоново та околиці в 1944-1945 рр.

У жовтні 1944 р. лінія фронту наблизилася безпосередньо до міста. У битвах окрім Червоної армії брали участь солдати 1 Дивізії піхоти ім. Тадеуша Костюшко, які воювали за Жерань, Тархомин, Бухник та Яблонну. Легіоново було зайнято у ході запеклих боїв 28 жовтня 1944 р. 328 піхотною дивізією 47 Армій. Після взяття міста фронт стабілізувався до початку зимового наступу у січні 1945 р. У результаті багатомісячних боїв околиці Легіогова були повністю зруйновані, а найближчі ліси перетворилися на небезпечні мінні поля, які загрожували місцевому населенню ще довгі роки після війни.

Гарнізон після Другої світової війни

В 1945 р. легіоновські казарми зайняли 1 Варшавська танкова бригада та 2 Навчальний автомобільний полк. У тому самому році у місто прибула перша частина із складу 1 Варшавської дивізії піхоти ім. Тадеуша Костюшко - 1 Батальйон Саперів. В 1947 р. у Легіонове розмістилося командування Дивізії та 1 Батальйон зв'язку. У наступні роки в легіоновському гарнізоні розміщувалися різноманітні частини, що входять до складу 1Дивізії: механізовані, протитанкові, логістичні та медичні.

В 2011 р. 1 Варшавську механізовану дивізію було розформовано. 19 травня 2012 р. відбулося урочисті прощання з прапором останньої військової частини у місті – 1 Батальона постачання.

В 2013 р. на території колишньої військової частини розпочалося формування Національного центру криптології, який в 2019 р. перетворився на Національний центр кібербезпеки.

Історія будівлі

Будівля колишнього офіцерського казино від 1892 р. була частиною казармового комплексу побудованого під доглядом відомого архітектора Віктора Юноши - Пиотровского. Казино, яке на відміну від інших будівель, виконувало репрезентаційні функції, було прикрашене чисельними дерев'яними декоративними елементами.

Від 1915 р. у будівлі казино розташовувалося командування німецької запасної піхоти варшавського округу (Infanterie Ersatz Truppe Warschau). У міжвоєнний період будівля знову виконувала функції офіцерського казино - с початку для 2 Батальйону повітряних куль, а від 1932 р. для цілого гарнізону.

Після 1945 р. будівля знаходилася у розпорядженні військової частини - довгі роки існував в ній магазин військторгу. На початку 90-х років будівля була покинута.

В 1999 р. завдяки місцевому Суспільству любителів Легіонова, казино записано у державний реєстр пам'ятників архітектури мазовецького воєводства.

В 2011 р. завдяки фінансуванню Євросоюзу почато повну реконструкцію будівлі, яку було перенесено на нове місце поблизу школи у мікрорайоні Піаскі.

Від 2012 р. у будівлі розташовується філія Історичного музею міста Легіоново.